Здоров’я людини вже не пріоритет? Влада зневажає право громадян на безоплатну медичну допомогу

У минулому році наших співвітчизників померло на 191 тисячу більше, ніж народилося. А за прогнозами соціологів до 2050 року населення України зменшиться ще мільйонів на десять…

Страшна статистика. Чи не правда ? На мій погляд, серед іншого, це обумовлено збільшенням знедолених громадян і важкохворих,  зростанням наркоманії та алкоголізму, несприятливі у нас екологічні умови для проживання людей, недостатня кількість чистої питної води, тощо. А рівень надання медичних безоплатних послуг громадянам і необхідного лікування вкрай низький. Чимало поліклінік та лікарень перебувають на межі зубожіння, занедбані, а харчування в них, як у в’язницях. До того ж не вистачає медикаментів, сучасного обладнання, відсутнє належне державне фінансування.

Пригадується гасло: «Здоров’я нації – багатство країни!». Ця програма дій для державних керівників та медиків з часів соціалізму, ніколи не була лише порожнім звуком. У всякому разі, гроші виділені на потреби медичної галузі і лікарів не розкрадалися, як це робиться зараз. Чимало корисного тоді робилося для підвищення здоров’я людей і профілактики від захворювань. Чому б (хоча б частково) не запозичити й зараз корисний досвід ? Тим більше, що згадане не порушує  норми сучасної Конституції України. Пригадаємо, у статті 3 відзначається, що «Людина, її життя і здоров’я  визнаються найвищою соціальною цінністю». А у ст. 49 наголошується: «Кожен має право на охорону здоров’я , медичну допомогу і медичне страхування. Охорона здоров’я  забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування у державних і комунальних закладах медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена». 

Втім, ці положення, для багатьох колишніх і нинішніх керівників, як-то кажуть, не догма. Вони впевнені, Конституцію і Закони  можна зневажати, не виконувати їх взагалі. Нічого й нікому від цього не буде: у в’язницю мало хто сяде, з великої посади навряд чи виженуть. Чиновники добре розуміють: корумпована система не здає своїх.

Тому не дивно, що за таких внутрішньо-політичних обставин наша країна ще не скоро буде у когорті правових і демократичних держав світу.

Найбільш суттєва різниця між різними політичними системами, на мій погляд, є не в тому, якими законами керується держава, а яких людей вона відбирає для відправлення владних повноважень. Потрібно зрозуміти, провести паралель: що являє собою владна еліта, причому не тільки на рівні держави, а й на місцевих рівнях, і як вона на практиці своїх справ та рішень співвідноситься з народом. Як у цьому контексті будується практика управління та зворотнього зв’язку: за страх, за гроші чи за совість служить кожен чиновник і депутат народові на своєму місці ?

Хоча ці питання риторичні, відповідь у багатьох, напевно, буде негативна. Прикладів для таких невтішних висновків чимало. Наведу лише кілька з них. І стосується це Києва. Насамперед хотілося б відзначити, що стародавній столиці не дуже пощастило із своїми керманичами у міській державній адміністрації та у головному управлінні охорони здоров’я.

Нещодавно прокуратура Києва, після численних критичних статей у засобах масової інформації, незаконного вимагання коштів за надання медичних послуг, провела перевірку дотримання прав громадян на безоплатну медичну допомогу. Прокуратура  констатувала, що мешканці столиці не завжди можуть отримати медичну допомогу у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, не сплативши за власні кошти ліки, харчування і необхідні витратні матеріали. За результатами перевірки внесено подання в Київську міську держадміністрацію з вимогою не допускати у майбутньому порушень конституційних прав громадян на отримання безоплатної допомоги. Щоправда, мало хто вірить, що це беззаконня скоро припинеться.

За даними прес-служби прокуратури Києва, у січні-червні 2010 року за фактами незаконної вимоги коштів за представлення медичної допомоги у комунальних лікарнях, за ст. 184 Карного Кодексу – порушено три кримінальні справи.  Проте, здається, це просто, як кажуть, крапля у морі. Цих справ, переконані люди, повинно бути тисячі.

Велику стурбованість громадськості викликають і такі факти. Нещодавно Київрада затвердила нові правила викликів «швидкої допомоги». Тепер частина її функцій перейде до «невідкладної допомоги», дільничним лікарям та психіатричним бригадам. Правила вступають у силу, як тільки розпорядження підпише мер Л.Черновецький. І тоді, набравши по телефону номер 103, можна буде отримати…відмову диспетчера надіслати вам швидку з причини того, що такі виклики (на думку диспетчера) чи згідно із новими правилами має обслуговувати дільничний лікар чи районна «невідкладна допомога».

Важливий момент. Виклик диспетчер переадресує, всі вони мають бути записані, але ж у «невідкладної» зовсім інші строки прибуття до хворих:  не 15 хвилин, а протягом години. І це при тому, якщо немає інших викликів і вільні дороги. Напрошуються запитання:

1. Чому заплановані правила обговорювалися тільки з фахівцями столичної лікарні швидкої медичної допомоги? 

2.Чому не поцікавилися думками і пропозиціями дільничних лікарів, або тих, хто працює сьогодні по наданню послуг невідкладної медичної допомоги, тобто у тих фахівців, на яких і бажають перекласти значну частину викликів «швидкої» ?

Адже у них кількість викликів збільшиться у десятки(а може й сотні) разів. При тому, що на транспорт для дільничних лікарів міським бюджетом витрати не передбачені.

А чи можна спокійно реагувати і на такий тривожний симптом, який відзначений у нових правилах ?  Якщо у людини температура навіть «39» чи вище, «швидка» має право відмовити у виклику бригади, а коли громадяни дзвонять із скаргами на підвищений чи сильно низький артеріальний тиск, її диспетчер може направити до…дільничного лікаря.

— Це неправильно, тому що такі симптоми можуть бути при дуже тяжких захворюваннях, -вважає депутат Олексій Давиденко, член комісії Київради з охорони здоров’я .

Чимало киян також не погоджуються з положеннями нових правил і прогнозують проблеми у подальшій діяльності столичної «швидкої допомоги».

— І кому таке в голову прийшло, зробити бездарний і небезпечний проект – експериментом для країни, — підкреслив у розмові зі мною інженер Юрій Петренко. А пенсіонери Олена Міщенко і Ніна Павлова взагалі побоюються, що тепер не маючи грошей у гаманці, нічого й думати про вчасну швидку допомогу.

Що й казати, погано людям на душі, тривожно на серці від того, що протягом останніх років відбувається у системі охорони здоров’я  Києва. Галузь просто, як у кошмарній лихоманці. Коли ж нарешті і хто зупинить цей процес занепаду ?

Можливо тому у нашій вітчизняній свідомості так легко і просто поєднуються речі, на перший погляд, несумісні: монархічні ілюзії і бунтівні пориви, православні догмати і марксистські догми, імперські, національні претензії та етнічні амбіції… Чи є у цих повністю різнорідних речах (поняттях) щось спільне ? Є. Спільне в них те, чого у них немає. А саме – жодна з цих традиційних ідеологій не передбачає справжнього громадянського суспільства. Здається, що всі найвирогідніші моделі нової державності розраховані (як показує життя) на один і той же стандарт людини:  людини з маленької букви, всіляко залежної від вищої державної і місцевої влади та власного значення не маючої. На глибокий жаль, доводиться визнати, для такого цинічного відношення до людської гідності – є реальна опора в національному менталітеті. І такі порівняння викликають значну тривогу. Будемо й надалі за цим явищем спокійно спостерігати ?

Чи потрібно скоріше шукати інший вихід ?   Задумаємося над цим…

Олександр Борщевський, головний редактор журналу «Світ єдиноборств», для Sprotiv.org

Читайте також:

Режим Януковича впроваджує неконституційну платну страхову медицину

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 4-07-2010 10:46 |  переглядів