«Список опозиції перенасичений кадебістами» — Ярослав Кендзьор

На зустріч нардеп-"нунсівець" 70-річний Ярослав Кендзьор приходить із блокнотом у клітинку. Півтори сторінки списані дрібним почерком. Тези пронумеровані. Сідає спиною до Верховної Ради на лавку в Маріїнському парку. Зачитує:

— Нинішня влада — це типова бригада переважно донецьких братків, які не мають нічого спільного з Україною. Велика частина цієї команди не знають мови, історії, традицій, звичаїв українського народу. Це чудово ілюструють табачники, саламатіни, калініни, симоненки. Верховне керівництво цієї екзотичної команди здійснює не менш екзотичний «інтелектуал» президент.

Починає накрапати дощ. Ярослав Михайлович відкриває парасолю. Відкладає блокнот на лавку.

Чи є в Януковича шанс на другий термін?

— Немає. Нарешті до тями прийшли виборці в східних, південних та центральних регіонах країни, які збагнули, що припустилися величезної помилки.

Чи можуть бути дострокові президентські вибори?

— Це багато в чому залежатиме від результатів парламентських виборів. Якби у Раді з'явилася монолітна ефективна одностайна більшість принаймні у 226 депутатів — це би ускладнило роботу президента. Сьогоднішні розмови про імпічмент — демагогія. Виборця знову починають дурити. Якщо буде 226 голосів у новому парламенті, можна буде прийняти закон про імпічмент. Але всі знають, що для реального імпічменту потрібно більше 300 голосів.

«Батьківщина» та «Фронт змін» об'єдналися. На що вони можуть розраховувати?

— Я був на Форумі, де проголосили це рішення. Це жалюгідне повторення Співочого поля 2004 року (висунення Віктора Ющенка кандитом у президенти України. — «ГПУ»). Яценюк виголошував гасла, що коли опозиція прийде до влади, то зробить народ багатим, а чиновника — бідним. Коло мене з колегою по фракції Павлом Жебрівським стояла жінка і, коли прозвучала ця теза, вона каже: «Так чиновники втричі більші хабарі братимуть». Послухавши виступи на Форумі, ми з Жебрівським розвернулися, пішли в сквер, випили каву, по маленькому пиву та пожурилися.

Проблема насамперед у політиках чи в людях?

— І в тих, і в інших. Виборці говорять, що вже нікому не вірять, бо всі однакові. Але яка альтернатива? Коли аналізую, з якого політичного матеріалу формується нинішня опозиція, з достовірністю мінімум 95 відсотків можу спрогнозувати фінал. Об'єднання групи людей може бути міцне, ефективне, якщо вибудуване на ідеологічних засадах. А в це об'єднання ідуть абсолютні антиподи. Що може бути спільного у «кучмівського директора» Олександра Волкова та Андрія Парубія? Одна мотивація — потрапити до парламенту.

Коли найбільш вересклива частина опозиції — БЮТ бореться проти бандитів, диктатури, то я згадую політичні «загули» Юлії Володимирівні та її фракції із сьогоднішньою владною командою. 2008 року вони понаприймали низку законів, що творили диктатуру.

Говорите про проект Конституції, який охрестили ПРіБЮТом?

— У березні 2009-го я побував у партійному офісі Юлії Володимирівни. Нас прийшло шестеро депутатів. Привів Борис Тарасюк. Аби підкреслити свою близькість із прем'єр-міністром, він демонстративно при нас подзвонив Юлії Володимирівні, сказав: «Наша команда уже у вашому офісі». Нам переповів, що вона буде через 40-50 хвилин. Секретарка для кожного витягла проект Конституції. Вона була прописана під дві політичні сили і двох лідерів, аби робити, як Путін із Медведєвим. Бо консультантом та зв'язковим у них був Віктор Медведчук. Не знаю, що Януковичу впало на голову на Зелені свята на подвір'ї Печерської лаври. Але якби його тоді не осінило і він не відмовився від цього «сватання», ми сьогодні вже мали б сформовану типову диктатуру, проти якої сьогодні так активно бореться команда Юлії Тимошенко.

Але опозиція таки зробила крок до об'єднання. Що з цього вийде?

— Хотілося б сподіватися, що чергове об'єднання омине родове прокляття розвалів. На це наштовхує епізод, коли об'єднана опозиція 24 травня не допустила похорону української мови. Можливо, це спільне протистояння мародерам, освячене кров'ю, триматиме опозицію в єдності.

З якими проблемами зіштовхнеться опозиція на виборах?

— Ще немає остаточних кандидатів на мажоритарні округи. Якщо керуватися наявною інформацією, то на Львівщині від опозиції шестеро людей із дванадцяти — круглі нулі. Їх ніхто не знає. Тут є закамуфльовані представники влади — найперші кандидати в «тушки». Наприклад, у Яворівському окрузі вже два роки працює страшний чоловік Тарас Козак — колишній керівник західної регіональної митниці, близький друг Сергія Медведчука (рідний брат Віктора Медведчука, який очолював Адміністрацію президента Кучми. — «ГПУ»). Він засипав округ мільйонами гривень. Усі школи, садочки, сільські ради ремонтує. Робить комп'ютерні класи. Священиків звозив у Єрусалим. І тепер дехто з них на проповідях закликають — хто відверто, хто натяком, — що нам був би потрібен ось такий депутат, який щедро ділиться з людьми.

На форумі об'єднаної опозиції Яценюк пообіцяв провести люстрацію.

— Пізно це робити. Юлії Володимирівні треба було робити люстрацію, коли вона формувала список 2007 року. Може, не було б Лозінського, Фельдмана. Губського та ще 50 «тушок».

Дивлюся список сьогоднішньої опозиції — він перенасичений кадебістами легальними і нелегальними. Маємо генерала КДБ Кожем'якіна, цілий оберемок партійних і комсомольських діячів радянського активу. А людей, які у 1970—1980-ті страждали від радянського режиму за свої українські ідеї, практично немає. Дід потомственого чекіста Андрія Кожем'якіна «наводив порядок» — звільняв Західну Україну від «бандформувань» ОУН-УПА, його батько так само працював у КДБ. Я не маю нічого проти Андрія, так склалося життя. Але чому ти сьогодні маєш бути в українському парламенті? Туди тобі — зась. Бо ти з того середовища, яке нищило Україну.

Чому ми не почули від опозиції визнання помилок, каяття за «тушок» і стратегії розвитку країни?

— Якщо 2010 року Тимошенко особисто вручила партійний квиток Олександрові Волкову, то про що можемо говорити? Вона не знала, що це за людина? По духу, способу мислення і життя — це її побратим. Про яку перспективу України можемо говорити?

Яка альтернатива цій опозиції?

— Починати треба з чистого аркуша.

Ви балотуватиметеся восени?

— Самостійно йти по мажоритарці не хочу, щоб не нариватися на звинувачення, що мене купила Банкова (Адміністрація президента. — «ГПУ»). А бути в такій команді як БЮТ — не можу. Це рішення я прийняв, коли Яценюк підписав угоду з БЮТом про об'єднання.

Нам потрібно розчистити політичне поле від таких, як Тимошенко. Вона ж не має ніякого стосунку до демократії. Тарасюк дуже боїться свого інтерв'ю, яке в мене є за 2006 рік. Тоді довго не могла сформуватися коаліція, бо Юлія Володимирівна з Морозом у парі вели переговори про підписання коаліційної угоди. Борис Іванович розповідає мені: «Затягуються переговори, бо Тимошенко з Морозом проти „Нашої України“ зайняли спільну позицію, щоб в угоді не було згадки про ОУН-УПА, НАТО, української мови».

У суспільстві є запит на третю силу. Так себе позиціонує Віталій Кличко. Чи здатен він упоратися з викликами, принести європейськість в українську політику?

— У нього є розуміння загальнолюдських цінностей, європейської демократії. Він здатен це принести, бо більше живе за кордоном, ніж в Україні. Це людина, яка знає, що красти — погано. Він чесно заробляє свої мільйони на ринзі, отримуючи по щелепі й голові.

Він прийняв правильне рішення, що не пішов в об'єднану опозицію?

— Правильно зробив, бо це — різні політичні сили. Яценюк помилився, підписавши угоду про єдиний список. Соціологія показувала, що сумарно вони з БЮТом не наберуть більше, ніж порізно. Багато прихильників «Фронту змін» не сприймають БЮТу і навпаки.

Які наші перспективи на півроку-рік?

— Сумні. Ця команда опозиціонерів, сформована з чекістів, комсомольців, партійців, напівкримінального чи відверто кримінального бізнесу, не може врятувати Україну.

***

Ярослав Кендзьор родом із села Солонка Пустомитівського району Львівщини. Один із трьох чинних нардепів, які були в усіх скликаннях Верховної Ради. Однак цієї осені не балотуватиметься.

— Нарешті візьмуся за свій унікальний відеоархів, де є понад 700 касет, — каже. — Там уся історія творення української державності — з 1988 року по недавній час. Це події у Раді, коли приймали Декларацію про народний суверенітет, Акт незалежності, конституційна ніч. Я мав унікальні можливості знімати все, будучи в сесійній залі.

До січня 2009-го Кендзьор був членом Народного руху. Його виключили з партії за критику її лідера Бориса Тарасюка.

Уже рік Ярослав Михайлович на лацкані піджака замість депутатського значка носить тризуб.

— Минулого року їхав у 62-му автобусі додому, бо всі 22 роки на роботу і з роботи їжджу громадським транспортом. Сидить жінка, підняла голову й каже, що як приємно бачити народного депутата в громадському транспорті, що поважає мою позицію. Враз коло вікна інша жінка й говорить: «Женщина, успокойтесь, они там все воры и пройдохи в Верховном Совете». Вже між ними йде діалог. Тоді якийсь чоловік ззаду втручається: «Я вас умоляю, у депутатов акция сегодня такая — всем выйти в общественный транспорт». Щоб не привертати увагу, не ношу депутатського значка.

Ольга Москалюк, Оксана Перевозна, Газета.ua