«Журналіст на один день виборів»: чому б і ні?

Ніколи не погоджуся із такою поширеною точкою зору, ніби «не можна бути журналістом раз на п’ять років під час виборів». Тут для мене яскравим дороговказом є російський досвід — відрядження кореспондентів газети «Громадянський голос» для спостереження за виборами в умовах, коли всі інші способи організації незалежного спостереження на виборах були системно перекриті владою.

Професія журналіста є творчою — іншими словами, не спеціальна освіта і тим більше не дипломи чи корочки роблять нас журналістами, а досвід конструктивних соціальних експериментів та публічних виступів, неодмінно пов’язаний із елементом виклику, самозванства, авантюризму.

Якщо редакція для висвітлення виборчого процесу залучає кореспондентів-добровольців, які фіксують порушення для подальшої публікації цих відомостей в нових і старих медіа, чому це неправильно? Хто сказав, що журналістика має бути якоюсь замкненою кастою? Професіонали можуть вільно залучати любителів для своєї роботи, не втрачаючи контролю над любителями. Це корисно і тим, і іншим: любителям допомагає зрозуміти, в який бік рости, а професіоналам створює великі можливості реалізації сміливих проектів. І це робить професію більш популярною, укріплює її престиж, збільшує конкурентний потенціал. Взагалі, мені часто спадає на думку, що найбільшими (і найбільш лукавими) пропагандистами «журналістської етики» є безпринципні піарники, які хочуть знімати всі сливки у інформаційній сфері, аби не журналістикою, а рекламою і проплаченим піаром формувалася громадська думка. Якщо ми зациклимось на «морально-етичному» стримуванні своїх здорових журналістських інстинктів авантюризму, залишаючи право на авантюризм лише за піарниками, скоро вони, а не ми, по праву називатимуть себе четвертою владою.

Звісно, здоровий авантюризм має бути у межах розумного. Журналісти-добровольці, які за дорученням редакції спостерігають на виборах, мають пройти тренінги зі збору інформації про виборчий процес чи пройти якісь прості тести або іншим чином підтвердити свій досвід, готовність до роботи на виборах. І краще давати їм редакційні посвідчення, дійсні на один день чи на період виборів, із спеціальним зазначенням у редакційному посвідченні, що це — «виборчий кореспондент».

Саме так треба ставитись до журналістів на виборах. І якщо виборчий кореспондент дозволив собі зайве, звісно ж, він має нести відповідальність нарівні з іншими порушниками, бо закон один для всіх; редакція має заздалегідь навчити виборчих кореспондентів правильному висвітленню виборчого процесу.

Підкреслюю, на мою думку (яка збігається з діючим законодавством), навіть «братва» має право засновувати ЗМІ та висвітлювати виборчий процес. І це правильно. Краще хай засновує ЗМІ, ніж влаштовує перестрілки! Від нас не убуде, а для суспільства то явна користь. Якщо ми скажемо, що братва не має права створювати ЗМІ і видавати собі редакційні посвідчення, братва скаже, що ми не маємо такого права, і зрештою ще невідомо, хто візьме гору. Завжди краще відстояти своє у відкритості та розумній домовленості, аніж у войовничій самоізоляції. І в будь-якому разі, мандат журналіста не має давати недоторканності від кримінальної та адміністративної відповідальності за реальні правопорушення.

Деякі апологети та авторитети, які за десятки років не здійснили жодного журналістського розслідування і вміють тільки піддавати тортурам своїх студентів, примушуючи записувати в зошити купу букв замість самостійного читання розумних книжок і використання здобутих знань, коли прочитають цей блог — почнуть плюватися і кричати, що автор аморальний неук. Як на мене, така непродумана догматична та нігілістична позиція найкраще показує рівень їх здорового глузду. Реальність показує, що для розвитку демократії журналісти на виборчих дільницях потрібні. Отже, вони там будуть, скільки б кукловоди «слухняної громадськості» з Банкової не смикали журналістську спільноту за ниточки горделивої кастовості, лукаво добиваючись того, щоб ми добровільно воювали між собою, самі себе позбавляли тих прав і свобод, яких нас поки не насмілюється позбавити влада. Ми не піддамося. І якщо хтось почне тикати пальцем, от той, мовляв, справжній журналіст, а той — несправжній, над такими «ревнителями чистоти журналістики» всі тільки сміятимуться.

Юрій Шеляженко, редактор газети «Правдошукач»

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 10-07-2013 22:06 |  переглядів