Пам‘яті 17-річного Героя України Назара Войтовича. Вірш

Пам‘яті 17-річного Героя України Назара Войтовича

Матусю, я в Київ вже їду,
Ти вибач, тобі не сказав.
Ти вибач мені, моя ненько,
Я за Україну повстав.

Синочку, ти зовсім малий ще,
Куди ж ти, дитино, верни!
Матусю, якщо я загину,
Ти тихо мене пом‘яни.

Спасибі тобі, моя мамо,
Що в школу водила мене
І казочку на ніч читала,
Цілунком будила мене.

Вдягала сорочечку білу
Або вишиванку мою,
Казала: «Люби Україну,
Історію знай ти свою».

А ти пам‘ятаєш, я бігав,
На сходах я якось упав,
Розбив тоді сильно коліно,
А тато: «Козак ти!»- сказав.

А як зовсім був я маленький,
Я дуже боявсь темноти,
Тулив до лиця свою щічку І
плакав: «Матусю, це ти?»

А якщо обід ти варила,
То я біля тебе читав…
Усе закінчилося, мамо,
Господь мене в небо забрав.

Синочку, а як же кохання,
А як же невістка, онуки?
Нікого матусю не буде,
Лиш жовті троянди розлуки.

Не плач, моя мамо рідненька,
Калину мені посади.
Я ангелом з неба прилину
І прийду до тебе у сни.

Ніна Макогон

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 27-04-2014 21:54 |  переглядів