Про сепаратистську небезпеку закону про «Муніципальну варту». Розслідування

Реформи, реформи, реформи. Вже рік, як ми чекаємо реформ. На Сєню чи на Петра ми дивимося як на поганих фокусників, не спроможних витягнути кролика з циліндра. Але чи знаємо ми, як виглядає кролик?

Рівень нашого юридичного нігілізму такий, що коли б у тимчасовому запамороченні завтра Верховна рада прийняла досконалий закон, сяючий усіма своїми гранями, він виявиться б непоміченим, а може й опинився під шквалом дошкульної критики.

У нас просто немає культури читання законів, культури їх сприйняття. Ми не відстежуємо законопроекти, не подужали Конституцію і не знаємо власних прав навіть у мінімальному обсязі. Навіть опинившись за посиланням в аналітичному матеріалі з розбором найскандальнішого, чи найважливішого для кожного з нас закону, більшість українців просто не дочитає його до кінця.

Що ж робити? Читати. Читати й розбирати закони. Напрацьовувати звичку “продиратися” крізь них. Думати, чим той або інший законопроект небезпечний чи перспективний саме для тебе. Впливати на депутатів – насправді наш парламентаризм набагато більш гнучкий, ніж ми звикли вважати. Але для початку – читати і розбирати.

Масштаб катастрофи такий, що, загалом, неважливо з чого саме починати. Ми почнемо з “Муніціпальної варти”. Отже, 18 травня цього року депутатами Гройсманом, Ляшко, Тимошенко, Луценко, до яких приєднались Кожем’якін, Березюк і Тетерук, був ініційований законопроект про муніципальну варту. 288 голосами цей законопроект було прийнято у першому читанні і зараз він готується до другого.

Зважаючи на муніципальне підпорядкування вартових, закон одразу ж охрестили просепаратистським, примусивши одного з основних лоббістів “поліцейських” законопроектів Юрія Луценко і спікера Верховної Ради Володимира Ґройсмана рішуче вступитися за свою законодавчу ініціативу, акцентуючи увагу на беззбройності майбутніх вартових.

Юрій Луценко: “Штрафування, порядок, охорона муніципальних приміщень, крапка”

Володимир Ґройсман: “Ніяких військових формувань, ніякої зброї”

Арсен Аваков: “Ніякої вольності і приватних армій ніхто дозволяти не збирається. Ця міліція буде займатися дрібними правопорушеннями і підтримувати громадський порядок. Простіше кажучи, це буде міліція без зброї”

Недовіру суспільства до “гвардійців міських рад” намагався зменшити і міністр МВС. Дійсно, муніципальний вартовий зможе отримати гумовий кийок, наручники і інші засоби затримання правопорушника, електрошокер, газовий балончик, шипи для примусової зупинки авто, гумостріл, службового собаку і навіть вірного бойового коня, але ні пістолета ні, тим більш, автомата йому не дістанеться.

Хоча ні. Дістанеться. Достатньо лиш “забути” достатню кількість автоматів у будівлі СБУ. Але якщо до муніципальної варти не прийнято ще жодного українця, то звідки в нас такі підозри?

Річ, як завжди, у грошах. Новостворена варта не буде підпорядкована МВС, а дістанеться міським радам і буде фінансуватися з бюджетів міст. Незважаючи на своє відверто допоміжне амплуа, муніципальна варта отримає доволі великий шмат повноважень і не менш широке коло завдань – функції озброєного паркувальника, санінспектора, прибиральника і навіть “організатора торгівлі і громадського харчування”, щоб це не означало. Знайдеться паркувальникам з гумострілами робота і під час надзвичайного або воєнного стану, тобто вийде не варта, а справжнісінький швейцарській ніж для вирішування цілої низки задач.

А тепер трохи про тих, чиї саме завдання буде вирішувати цей ніж. Формально муніципальна варта – це крок назустріч децентралізації, розвитку місцевого самоврядування і зростанню звітності міських структур перед громадянами. Десь ця схема може частково спрацювати, увібравши в себе “самооборонців” і переутворивши ці стихійні “дружини” вже на законних підставах.

Але уявімо собі на хвилинку місто, де нема і не було ані реального місцевого самоврядування, ані дієвої місцевої громади. Тут фальсифікуються вибори і громадські слухання, міська рада давно підконтрольна волі мера, а сам мер — сила, скоріше, антиукраїнська, ніж навпаки. Не так вже й важливо, яке саме це буде місто – Запоріжжя, Харків або Одеса. Важливо те, що мер цього міста (за умови, що він контролює міську раду) отримує можливість створювати загони власних “гвардійців кардинала”.

Звісно ж, ні для кого не секрет, що в таких містах міліція і без муніципальної варти доволі розкладена. Але й над такою розкладеною міліцією є вища влада МВС, а отже будь-який інший контроль над нею отримує характер відверто корупційної схеми, і, як наслідок, створює деякі перепони її взаємодії з “хазяїном міста”. Питання ж, які стосуються муніципальної варти, міські ради вирішують напряму. Чисельність і звільнення, створення, фінансування і навіть саме існування муніципальної варти залежить безпосередньо від міської ради (читай – мера), а тому і лояльність більшості вартових буде належати йому.

Ну а з кого ж буде набрана ця варта у змальованому нами місті? На перший погляд у нову структуру можуть увійти члени вже існуючих добровільних народних дружин та інших мілітарних міських об’єднань на кшталт харківської “Громадської варти” Бистріченко або міських відділів Правого Сектору. Але нічого не вийде, бо згідно з законопроектом вартовий не може не тільки бути членом політичної партії, а навіть добровільного об’єднання громадян, яке має ознаки політичної партії, руху чи навіть сили та прямо або опосередковано підтримувати його. Отже у вашого мера на руках опиниться непоганий “фільтр”, що відсікає небажаних осіб.

А ось заборони на прийом до варти колишніх міліціонерів, комунальних працівників або навіть “тітушок” у законопроекті нема. Незрозуміла і “конкурсна основа”, згідно якої буде вибиратися головний вартовий міста, але його виборщиками знов-таки стануть член спеціальної комісії, створеної міською радою.

Підведемо підсумок. Якщо законопроект буде прийнято, то під красиві слова про децентралізацію і всупереч заявам депутатів і міністра меру вашого міра подарують право на власну гвардію, озброєну спецзасобами і гумострілами. Ця гвардія буде захищати депутатів (у законі є спеціальний пункт про “допомогу” депутатам), проводити адміністративні арешти і обшуки, здійснювати силове лобіювання рішень міської ради (наприклад, про забудову будь-якої зеленої зони) і виконувати додаткові обов’язки покладені на неї містом.

Ми не знаємо що стало причиною просування цього законопроекту – компроміс з регіональними елітами або корупційна схема, бажання компенсувати часткове скорочення лав МВС або натхненна імітація процесів децентралізації. Зрозуміло одне – без реального самоврядування цей закон стане ще одним джерелом сепаратистських проблем для унітарної держави Україна.

Сергій Федорчук, Національне бюро розслідувань України