Олена Тищенко. Аферистка для Авакова. Продовження

Арсен Аваков і далі тримає біля себе людину, за якою плаче протокол про корупцію. Керівник управління МВС з повернення активів Олена Тищенко виходить на нові рубежі – подорожує світом, розповідаючи як буде «очищати» Україну. Нещодавно презентацію на цю тему вона зробила у Вашингтоні, використовуючи майданчик діаспорної організації US-Ukraine Foundation.

Декілька тижнів тому я направив генпрокурору Шокіну звернення щодо Олени Тищенко, яка понад дев'ять (!) років рахувалася в штаті українського парламенту, паралельно займаючись бізнесом з «казахський Лазаренком» Мухтаром Аблязовим. При цьому всі роки, поки Тищенко «працювала» співробітником секретаріату антикорупційного комітету Верховної Ради, вона жила в Лондоні та незаконно суміщала державну службу з приватною практикою.

Загалом Тищенко влаштувалася співробітником апарату Верховної Ради 16 березня 2005 року, але фізично пропрацювала менше року. Починаючи з 3 січня 2006 року, вона понад вісім (!) років провела у декретах та на лікарняному – аж до 22 квітня 2014 року, коли Тищенко звільнилася з парламенту та перейшла працювати до Сергія Пашинського в адміністрацію президента. Усі ці роки декрету та лікарняного, оформленого на державній службі, Тищенко була приватним юристом в Лондоні.

Суміщати державну службу та бізнес забороняє закон про запобігання корупції. Але у відповідь на моє звернення Шокін відмовився відкрити кримінальне провадження, а направив листа до спікера Гройсмана провести з цього приводу... службове розслідування.

Це виглядає як спроба спустити справу на гальмах, адже апарат парламенту жодним чином не може встановити, чим займалася Тищенко протягом свого перебування закордоном.

Але я можу допомогти. Продовжуючи своє розслідування, я виявив нові факти зловживань Тищенко.

Отже, виявляється, Тищенко була призначена начальником Управління МВС з повернення активів 26 червня 2015 року. Але перед тим Тищенко зробила дивний кар'єрний кульбіт.

Протягом трьох (!) днів, 22-25 червня 2015 року вона попрацювала штатним помічником-консультантом нардепа Тетяни Чорновіл з «Народного фронту». Запитання: навіщо Тищенко влаштовується на роботу в парламент, щоб через півтижня звідти звільнитися та піти працювати в МВС?

Відповідь: Тищенко могла це зробити, щоб уникнути проходження... спецперевірки перед влаштуванням на державну службу в Міністерство внутрішніх справ.

Річ у тім, що посада помічника-консультанта депутата належить до четвертої категоріїдержавної служби, і при влаштуванні на неї немає потреби проводити спецперевірку.

А посада начальника Управління МВС є третьою категорією державної служби – і тутспецперевірки не уникнути. Але якщо ти остерігаєшся, що спеціальна перевірка виявить неподобства, то є спосіб, як обійти вимогу закону.

Перед цим треба влаштуватися штатним помічником депутата, а далі за домовленістю між Апаратом Верховної Ради та новим місцем роботи перейти на іншу посаду, але вже без спецперевірки. Власне кажучи, так і сказано в листі Авакова – Тищенко прибула до МВС «за переведенням з Верховної Ради України».

Спецперевірка є доволі непростою процедурою – вона здійснюється аж дев'ятьма органами влади: Державною судовою адміністрацією, МВС, СБУ, Мін'юстом, Мінздоров'я, Міносвіти, Нацкомісією цінних паперів, Національним агентством з питань запобігання корупції (ще не створене) та Міноборони. Це може зайняти не один тиждень.

Але це півбіди. Справжня біда для Тищенко – це те, що вона суміщала державну службу з бізнесом. Підтвердження цього ви можете знайти не лише в чисельних публікаціях західної преси про те, як Тищенко була подільницею Аблязова, надаючи йому юридичні послуги.

Я отримав автобіографію Тищенко, де вона власноруч зізнається, що по 2014 рік вона«консультувала як крос-координатор у міжнародних судових процесах в Англії, Кіпрі, Австрії, Голландії, офшорних країнах, країнах СНД». І саме в цей же час вона була співробітником апарату Верховної Ради, а її робоче місце було на вулиці Садова, 3-а міста Києва.

Також цікаво, що в автобіографії Тищенко стверджує, що працювала у Апараті Верховної Ради лише в 2005—2006 роках, тоді як реально – по квітень 2014 року. Неслабенька така «помилка» на вісім років!

Не знаю як для Шокіна чи Зайчука, а для мене є очевидним порушення закону про державну службу. Але попри все, ця людина не лише продовжує залишатися близьким соратником міністра Авакова. Я чекаю відповіді МВС та СБУ щодо результатів перевірки викладених мною фактів.

Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України