Катерина Гандзюк про нерішучість 2014 року

Чому АП, яка мала би винести уроки з діяльності попередників, дозволяє собі створювати нові політичні проекти для збереження у владі старих морд. І те саме дозволяють інші. Не бійся, виборцю, це не партія для тебе, це аби підібрати оту частину електорату, яка не ти.

Чому солодке слово компроміс стало можливим без покаяння тих, з ким ми на компроміс йдем. Компроміс потрібен, але у нього має бути межа. І вона явно пофарбована в кольори російського прапора.

Чому не вдалися люстрація, реформа поліції, реформа суду, реформа країни взагалі.

Чому знову все змішалося і ми заходимо на нове політчне коло все з тими ж людьми, з якими по колу ходило ще покоління наших батьків.

Тому, що ми були нерішучі і неправильно відчули, як широко відчинилося вікно для можливості змін.
Від політики все ще тхне квасом, косовороткою, ляптями і водкой «Столічная». Навіть від тих, хто у вишиванці.

А вони тоді були рішучі і не боялися.

Одеса 2 травня 2014 року всім показала, де та межа і де буде кордон. Й іншого способу не було.

Дякую, одеські патріоти, що кордон Мордору хоч і поруч, але ми по цей, український бік. За первинним задумом мало ж бути інакше. Дякую, що спинили цю плісняву. Ні каплі жалю, бо їм нікого з нас не було і не буде шкода.