Як може розвернутися наступальна операція путінських рашистів на українському Донбасі? Розслідування

Концентрація російської армії на кордонах України досі викликає масу питань про те, яким чином вона буде використана. Адже цілком очевидно, що тримати таку масу живої сили і техніки фактично в чистому полі більш ніж два тижні дуже дорого і не має ніякого стратегічного сенсу. Тим більше, що зустріч президента США Байдена і Путіна, яка якимось чином може змістити акценти, відбудеться, судячи з усього, не раніше літа. А значить російському військово-політичному керівництву вже буквально в найближчі дні доведеться вирішувати непросту проблему — під зручним приводом починати згортання операції або ж провести локальну операцію.

І тут є тільки один варіант — підтримка «корпусів» проксі-формувань на окупованій територій Донеччини та Луганщини, які можуть спробувати провести операцію по виходу на адміністративні кордони областей, про що вони мріють ще з часів підірваного невідомими месниками Захарченка.

Зрозуміло, що в цьому випадку ні про який фланговий удар в Харківській області мови йти не може: в наступ можуть піти тільки «іхтамнєти» із зірваними шевронами і зафарбованими номерами на військовій техніці.

Головні напрямки

Про стан «народних міліцій Л/ДНР» ми вже не так давно писали. Повторюся: там відчувається брак всього — від мотивованого особового складу до сучасної техніки. Однак все-таки спробуємо пофантазувати і чисто гіпотетично описати сценарій можливого проведення наступальної операції цими вкрай обмеженими силами при такій же обмеженій підтримці російської армії.

При цьому перш за все варто сказати, що згідно з військовою наукою для подальшого розвитку операції противник повинен створити, крім ударних кулаків, ще й як мінімум подвійну перевагу в силах і засобах. На практиці це може означати збільшення угруповання на окупованих територіях, а при нинішньому стані інфраструктури в короткий час таке завдання майже нездійсненне. Але все ж таки...

Отже, оскільки ЗСУ за останні роки реально створили три лінії оборони, завданням противника стане їх прорив і вихід на оперативний простір принаймні на трьох напрямках — інакше загальний наступ не має сенсу і може бути легко зупинений як шляхом підтягування резервів з другої і третьої ліній, так і перекиданням підрозділів з інших напрямків (благо розмір театру бойових дій вкрай обмежений в просторі).

Судячи з подій останніх років і постійні спроби захопити «нейтралку», перспективним для наступу російські куратори гібридної армії розглядають волноваський і маріупольський напрямки. І це цілком очевидний вибір — рельєф тут майже плаский, а відсутність великих населених пунктів (виняток Маріуполь і Волноваха) дозволяє тут розгорнути танковий наступ.

Варіант з Вугледаром

Ще одна очевидний напрямок для атаки «корпусів» — Вугледар, який розташований за лінією протистояння і, на думку російської розвідки, менш укріплений, ніж та ж Волноваха. Цей локальний наступ повинен створити так званий «Вугледарський виступ», до якого увійдуть, окрім власне Вугледара, — Новомихайлівка, Ольгинка і Новотроїцьке.

У разі такого розвитку подій наше командування буде змушене відволікати сили на деблокування такої важливої дороги, як Новотроїцьке — Велика Новосілка — Павлоград. Крім того, звідси противник може почати наступальні дії в напрямку Волновахи з можливістю блокування тут нашого угруповання.

Крім того, взяття під контроль противником двох висот (кургану «Могила-Кирилівка» і висоти «228» північніше Ольгинки) дозволить контролювати вогнем все переміщення в північних околицях Волновахи.

Подальшим напрямком для удару будуть селища Рівнопіль та Іванівка. Практично одночасно противнику потрібно завдати удару по умовній лінії «Мирне-Андріївка-Донське» для виходу на контроль ще однієї важливоі висоти — кургану «Могила-Косач» висотою 257 м. З його взяттям стане можливий вогневий контроль над стратегічно важливою рокадною трасою «Донецьк- Маріуполь».

Далі наступ, за канонами військового мистецтва, має йти на південь в напрямку Бугасу і Волновахи, з тим, щоб організувати умовний «котел» в районі Гранітного укупі з допоміжним ударом з-за Кальміусу.

Однак варто зазначити, що через вибудувану оборону та при мотивованих захисниках бойовики тут можуть загрузнути в боях на тижні.

Головні цілі

Основною ж метою такого удару для противника мають бути північні та північно-західні підступи до Маріуполя — Малоянисоль, Кременівка, Кальчик і Володарське, падіння яких буде означати і падіння приморського міста.

Одночасно з цим «армія ДНР» повинна буде провести наступ на двох напрямках — в районі Донецька з метою відтискання наших військ хоча б на лінію «Тарасівка-Селидове-Курахово» і в районі Горлівки.

Нечисленна «Народна міліція ЛНР» не здатна самостійно вести наступальні бойові дії, а тому «звільнення» Луганської області взагалі неможливе без прямого удару «з-за поребрика» на Станицю-Луганську і Щастя.

Загалом всі сили «луганських міліціонерів» повинні бути сконцентровані на двох ударах — в напрямку Бахмута і Лисичанська. Однак з огляду на реальний стан «2-го корпусу» без «підпирання» «іхтамнєтами» — це нереальне завдання. Остаточним акордом такої операції могло б бути взяття Слов'янська і Добропілля.

Що в реальності

Всі ці чисто теоретичні викладки розбиваються об реальність — в нинішньому стані «армія ДНР» не здатна вести бойові дії більш ніж на одному оперативному напрямку. Тобто фактично такий наступ перетворюється просто в серію послідовних локальних ударів, що робить загальний наступ майже безглуздим.

Але якщо під личиною «армії Новоросії» виступатимуть російські підрозділи, сконцентровані на нашому кордоні в Ростовській області, то такий сценарій цілком реальний, хоча і пов'язаний з величезними втратами, особливо на початковому етапі прориву двох ліній оборони. Адже не секрет, що прифронтові території щільно заміновані, пристріляні, а Генштаб ЗСУ має в запасі кілька планів розвитку ситуації, в тому числі і контрнаступального характеру з оголошенням воєнного стану, чергової хвилі мобілізації та підтягуванням додаткових сил як ЗСУ так і НГУ.

Михайло Жирохов, Національне бюро розслідувань України