Скорочення правозахисників при МВС: чекайте беззаконня

Кухоль з написом «Amnesty International» у міліцейському кабінеті за міністерською адресою: Київ, Богомольця, 10 — це щось позамежне, щось на кшталт підрозділів евроміліціі. Втім, чи варто дивуватися, адже мова йде про Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ.

Так, виявляється, ще є у нас таке. Хоча нещодавно рішенням міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова воно було фактично скорочено. Щоправда, Віктор Янукович заявив про непродуманість цього кроку і зажадав «переглянути таке рішення і зробити висновки». Але правозахисники при МВС впевнені: структура, працівники якої сидять на валізах, все ж таки припинить своє існування.

А так добре все починалося ...

— Напевно, це моє упущення, але про існування вашої структури я дізнався тільки коли прочитав інформацію про ваш скорочення, — кажу я.

— Якби не наша смерть, ніхто б не дізнався про наше існування, — сміється Олег Мартиненко, начальник управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС Апарату Міністра. — Наша структура почала створюватися з 18 січня 2008 року, після відповідного Наказу міністра внутрішніх справ. Ініціатива зробити при МВС правозахисне управління озвучив Луценко. Так з'явилися громадські ради з прав людини при МВС, в кожній області і в самому міністерстві. Всі їх співробітники мають статус радників міністра.

Також з'явилися мобільні групи, які працювали в спецустановах. У складі мобільних груп, які виїжджали на місця у випадку порушень прав людини, були не тільки співробітники міліції, а й — мінімум — два представники правозахисних організацій. Все це були революційні кроки.

— Як проводився відбір людей у вашу структуру?

— Спочатку ідея Луценка полягала в тому, щоб набрати сюди тільки правозахисників. Потім від цього відмовилися, бо не знайшлося такої кількості правозахисників, які готові були б працювати на посадах держслужбовців. Крім того, ті з правозахисників, хто хотів би працювати тут, далеко не завжди відповідають вимогам держслужби. Адже тут, зокрема, необхідна наявність вищої освіти і відсутність судимості. І потім, багато хто не знав, чим вони будуть займатися, вони думали, що зайдуть у райвідділ і, розмахуючи шаблею, будуть звільняти міліціонерів направо і наліво. Багато виявилися неготовими до монотонної, рутинної роботи. Тем більш ми і не ставили собі завдання сваритися з міліцією.

40% правозахисники, 60% — міліціонери. Небайдужі

— У результаті набрали штат, який складався на 60% з ветеранів міліції, небайдужих до порушень прав людини, а такі, повірте, є. На 40% це були правозахисники, які побажали стати держслужбовцями, — говорить Юрій Бєлоусов, начальник відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС Апарату Міністра та володар кухля «Amnesty International». — До структури прийшли люди з Херсонської, Одеської та Харківської правозахисних груп, Комітету виборців України. Конкурсна комісія, куди увійшли співробітники центрального апарату МВС, відомі правозахисники, у тому числі Євген Захаров, Володимир Чемерис, Роман Романов, вибрала з 80 людей 29.

Конкурс був серйозний: проводився письмовий іспит, співбесіда на предмет знання міжнародного та вітчизняного законодавства. Останнього помічника відібрали у травні 2008, з цього ж часу почали фактично працювати. Ми стали неатестованими працівниками, міліціонерами не в погонах. Нам надавався транспорт, ми отримували зарплату в міністерстві, але підпорядкувалися тільки міністру безпосередньо. Такої структури, як у нас, не було ні в СНД, ні в інших країнах.

— Що за цей час зроблено, яку ви б поставили собі оцінку за 12-бальною системою?

Олег Мартиненко:

— З часу створення Управління ми прийняли близько шести тисяч громадян. При тому що це не основна наша робота. >b?За минулий рік нами було ініційовано 2700 службових розслідувань за фактами порушень з боку працівників правоохоронних органів. Це велика кількість, тому що у випадку порушень справи намагаються не доводити до розслідувань, щоб не «псувати» статистику. У результаті ми отримали докір, що занадто часто ініціюємо службові перевірки.

Оцінка, яку ми собі ставимо, — не менше восьми. І це навіть не наша оцінка, а оцінка з боку. Коли пройшла звістка про наше розформування, від правозахисного співтовариства пішов вал збурень.

— Однак, як я розумію, правозахисники ставляться до вас трохи насторожено.

— Нам не довіряли ні правозахисники, ні міліція. Але так і повинно бути. Нам дорікали в заангажованості, і ми спокійно до цього ставимося, тому що знаємо: це не про нас.

«У зв'язку з незгодою з політикою керівництва МВС»

Більшість співробітників Управління все ще перебувають у підвішеному стані, очікуючи Наказу про звільнення. Після рішення міністра про його реорганізацію, а фактично скорочення, має пройти якийсь час. Але працівник Управління, заступник керівника Апарату Міністра Катерина Левченко, не стала чекати біля моря погоди і написала заяву про звільнення. «У зв'язку з незгодою з політикою керівництва МВС у галузі дотримання прав людини», — сказано в документі.

— Я радник Міністра, І якщо мене ніхто не чує, я маю звільніться, — говорить вона.

У Катерини Борисівни багаторічний досвід правозахисної діяльності. Доктор юридичних наук, професор, вона була Президентом правозахисного центру Ла-Страда. У вересні 2004 року призначена Радником міністра з прав людини та гендерних питань. Потім стала депутатом ВР 5-го скликання від «Нашої України», хоча ніколи не була в партії. Каже, що її справа — захист прав людини.

— Янукович розкритикував Могильова за рішення скасувати структуру. Може, все ще повернеться? — запитую в Левченко.

— Ми дуже зраділи, коли ознайомилися із заявою Президента, але зараз можу сказати: навряд чи рішення Могильова буде скасовано. І, до речі, це дуже поганий піар Януковичу: міністр не прислухається до його слів.

— А навіщо зараз Януковичу піар: у нього ще п'ять років попереду? Почне піаритися в останній рік перед виборами.

— Але п'ятьма роками, нехай і президентськими, життя не вичерпується.

— Наскільки був ефективний інститут радників міністра, в якому Ви працювали?

— Скажу так: борці за гендерні квоти вважають співвідношення чоловіків і жінок у парламенті повинна бути не менше 70 до 30. У нас 60% співробітників були колишніми працівниками МВС, 40% — правозахисники. І це хороший симбіоз. Якщо правозахисники чудово знають право, то колишні міліціонери чудово орієнтуються в системі МВС. Вони в тонкощах знають, де можна обдурити будь-яку комісію.

— Але міністр не ставив вам якихось планів, завдань. Як ви працювали?

— Ми знаємо, що основний показник роботи поліції або міліції — це ставлення до неї з боку населення. Важко говорити сьогодні про все населення, але нам важлива оцінка нашої роботи з боку правозахисників. Як тільки вони дізналися про рішення міністра, відразу пішли підписи на наш захист. Зібрано понад двісті підписів.

— Яку свою акцію вважаєте найбільш дієвої?

— У минулому році Харківський інститут соціальних досліджень надрукував п'ять тисяч наліпок зі списком прав і обов'язків затриманих для СІЗО. Раніше цього не було, люди просто не знали ні своїх прав, ні обов'язків. Правила поведінки у спецустановах були в наказі з графом «Для службового користування». Тепер вони висять в кожній камері.

— Чим будете займатися далі?

— Є форма — це моя вже колишня посада помічника міністра. А є зміст — захист прав людини, якої я і збираюся займатися далі. Те, що відбувається сьогодні в суспільстві з правами людини, призводить до висновку, що без роботи я не залишуся. Відгуляю тільки відпустку.

— А що буде з правами людини?

— Можна тільки припустити, що стан справ лише погіршиться, а міліція стане більш закритою.

Антон Зікора, ZaUa.org

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 7-04-2010 23:28 |  переглядів