Річниця оборони #ДАП — це було боляче. Дійсно боляче. Я не могла стримати сліз

242 дня оборони ДАПу.

Ціла зала людей. Сидіти не було де. Люди стояли.

58 родин загиблих Героїв саме в останні дні оборони ДАПу, вийшли на сцену, де їм вручили посмертно нагороди від Філарета «За любов та жертовність до України».

Це було боляче. Дійсно боляче. Я не могла стримати сліз, коли жінки виходили з маленькими дітьми на сцену. А матері ледве йшли в чорних хустинах. Це страшно.

Думала, що вже готова звикнути і жити як і раніше. Але не виходить. Знову ця біль. Знову ці сльози.

Поки вручали нагороди родинам, весь зал стояв і вітав кожного загиблого Героя оплесками. Коли в кінці всі почали кричати «Герої не вмирають!», мені захотілось закричати, що ВМИРАЮТЬ, вони ВМИРАЮТЬ. Їх більше нема з нами і ніколи вже не буде.

Біля мене сиділи бійці з 80-ї бригади, вони ридали. Я потім з ними розговорилась. Вони ті, хто вижив при обороні ДАПу. Коли називали їх побратимів, які загинули, вони просто мовчки плакали і аплодуючи, віддавали їм честь.

Коли плачуть жінки, це зрозуміло, ми емоційніші за чоловіків. Але, коли вони плачуть, то я тільки можу уявити собі, що вони там пережили.

Василь сам з Львівської обл. Приїхав на цей вечір пам"яті, бо загинуло його 12 побратимів, з якими він тримав оборону.

Коли Юля підійшла до нього, щоб подякувати після всього, він зніяковів. І коли я попросила з ним сфоткатись, він відповів, що без форми і йому незручно.

Звичайний чоловік з села, який пережив багато чого. Дуже скромний і намагався бути непомітним.

І скільки їх цих скромних простих облич. Стільки вони пережили там.

Нам потрібна ПЕРЕМОГА! Ми повинні ПЕРЕМОГТИ!

Заради Небесної Сотні, заради хлопців та дівчат, які гинули, віруючи в цю країни і йдучи до кінця.

Зеленопілля. Савур Могила. ДАП. Іловайськ. Дебальцеве. Та багато інших міст та сел, де загинули наші хлопці та дівчата, захищаючи Україну!

Спіть спокійно! Дякуємо вам за все!

Пі.Сі. дякую, Романе, за запрошення.
А іншому Роману за організацію. І знову таки все організували без участі влади.

На першому фото — зал стоїть, на сцені родини загиблих в останні дні оборони ДАПУ.

На другому фото Василь з 80-ї бригади, з-й призив. Оборона ДАПу, був поранений. після того вже був непригодний до служби.

Юля Смірнова, фейсбук, sprotiv.org

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 17-01-2016 12:22 |  переглядів