Чотири пріоритети для четвертого Президента України

Президент України Віктор Янукович починає керівництво державою з серйозними і потенційно небезпечними проблемами у сфері прав людини. Хоча усі права людини є неподільними та фундаментальними, ми пропонуємо Президентові зосередитись на вирішенні чотирьох найважливіших завдань, які торкаються усіх людей в країніта маютьна нашу думку найбільшу гостроту та актуальність.

Найнебезпечнішою загрозою правам людини в Україні є тотальна відсутність системи справедливого правосуддя. Сьогодні суди користуються найменшим в історії держави авторитетом та довірою населення, добір суддів відбувається за незрозумілими критеріями, непрозоро, а самі судді залишаються кастою людей з сумнівним професіоналізмом та повною непідзвітністю суспільству. В Верховній Раді України зареєстровані ґрунтовні законопроекти, які передбачаються серйозну реформу судочинства, насамперед кримінального. Правозахистники очікують, що Президент України сприятиме якнайшвидшому ухваленню цих законодавчих ініціатив. Попри певну суперечність ідеї виборності суддів народом, вони вважають, що на найближчий перехідний період такий механізм формування суддівської влади цілком може слугувати меті створення системи справедливого правосуддя. Необхідно дещо реформувати систему конституційного правосуддя, відкривши громадянам та юридичним особам доступ до оскарження неконституційних нормативно-правових актів.

Правозахистники рішуче застерігають новообраного Президента України від повторення ганебних замахів на незалежність правосуддя, на кшталт скасувань заднім числом Указів про призначення суддів Конституційного Cуду України, блокування призначення судді від України до Європейського суду з прав людини чи бридких ігрищ з утворенням/ліквідацією цілих судів на догодуособистим політичним інтересам.

Другою проблемою, вирішення якої зачіпає права кожного – є невідкладне реформування правоохоронних органів – насамперед міліції та прокуратури. Необхідно якнайшвидше привести законодавство про прокуратуру у відповідність до Конституції України, виключивши із повноважень та функцій прокуратури усе, що прямо не передбачено Конституцією держави. Президент повинен ініціювати невідкладну докорінну реформу української міліції, вказана реформа має бути спрямована на законодавче закріплення громадського контролю за дотриманням прав людини в міліції, системні зміни у відборі та атестації співробітників міліції, підвищенні рівня професійної освіти та підсиленні їхнього зв‘язку і підзвітності місцевим громадам. Кожен випадок звинувачень міліціонерів у катуваннях, незаконних затриманнях та інших формах зловживання владою повинен перевірятися публічно, гласно та із залученням громадськості, а покарання за незаконні дії міліціонерів-перевертнів має бути публічним та супроводжуватися звітуванням керівництва відповідних підрозділів міліції перед громадськістю про причини та план усунення порушень прав людини.

Третім напрямком діяльності Президента України в галузі прав людини має стати подолання усіх форм дискримінації. Найболючішою і найнебезпечнішою є сьогодні дискримінація великої частини українського народу за ознакою мови. Влада має зрозуміти, що закріплений Конституцією України статус української мови як державної не може заважати імплементації іншої конституційної норми, відповідно до якої в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Мудрі зміни до законів, щодо використання мов в Україні повинні забезпечити справжню, а не удавану мовну рівність длягромадян України вусіх сферах суспільного життя. Нажаль, Україною ратифіковано лише загальнополітичну частину «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», але правозахистники вважають, що задля забезпечення мовної рівності та дотримання прав людини Президент має ініціювати нову редакцію Закону України про ратифікацію «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Як гарант дотримання прав та свобод людини Президент України повинен дбати також про подолання інших ганебних видів дискримінації в Україні, гендерної, расової, дискримінації інвалідів, дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації тощо. Держава повинна захищати права біженців, та шукачів притулку, які знаходяться на нашій території, Президент має бути також і гарантом дотримання їхніх прав та свобод.

Четвертим пріоритетом Президента України щодо прав людини має стати розвиток свободи слова та вираження думок. Нажаль, минула влада не спромоглася створити громадське телебачення, проте в цілому свобода слова в Україні розвивалася та міцнішала протягом п‘яти останніх років. Вказані надбання мають бути підтриманими та збереженими новим Главою держави. Одночасно варто привернути увагу Президента України на недолуге та потворно втілене в життя законодавство щодо захисту суспільної моралі. Діяльність т.зв. «Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі» на думку правозахистників становить небезпеку цінностям прав людини і має бути переглянута найближчим часом. Заистники прав людини очікують, що Президент України ініціює публічну професійну дискусію відносно ролі та форм діяльності демократичної держави щодо захисту суспільної моралі. Така дискусія матиме своїм результатом виправлення кричущих недоліків існуючої законодавчої бази.

Правозахистники свідомі того, що в межах своїх конституційних повноважень Президент України не здатен гарантувати вирішення усіх зазначених пріоритетних завдань у сфері прав людини, адже вони потребують ухвалення багатьох законів. Тому вони очікують від Президента копіткої та ефективної співпраці з Верховною Радою України по знаходженню компромісів задля ухвалення в конституційний спосіб відповіднихзаконів. 

Правозахистники бажають Віктору Януковичу успіхів у здійсненні конституційних повноважень Президента України.
 

Координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 2-03-2010 14:48 |  переглядів