У Ганни Герман політична шизофренія?

Послухати радницю президента, то здається, що це говорить не одна, а дві різні людини.

Нещодавно на «Свободі слова» у Андрія Куликова «Геббельсівна» заявила, що піде з політики, якщо Янукович не полегшить долю Тимошенко.

«Я вірю, що підписавши асоціацію, ставши міцно на ноги, президент України, який шукає виходу з цієї ситуації, знайде вихід і полегшить долю своєї опонентки. Але полегшить не під тиском держав і чужих лідерів, не під погрозами... ні, він зробить це з висоти свого милосердя, свого християнського переконання і своєї сутності...», — сказала вона.

«Я вірю в це. І якщо моя віра перед вами виявиться лише ілюзіями моїми, я готова прийти і сказати: „Я назавжди відходжу з політики, бо я помилилася в цій людині“. Але я знаю цю людину більш як 8 років ... Думаю, що моя віра у нього має підстави...», — акцентувала Герман.

А от, для порівняння, що вона незабаром про те ж саме мовила на Радіо «Свобода»:

«Це не в компетенції президента України, це в компетенції юридичного поля, я би сказала ... Якщо Юлія Володимирівна написала заяву на ім'я президента таке звернення лікуватися за кордоном, то це дає президентові підстави звертатися до парламенту з тим, щоб у парламенті були розглянуті відповідні закони, щоб створити законодавче поле, яке б давало можливість для такого кроку».

Ну то як все це розуміти? Обидві заяви зроблені протягом одного тижня. Чим не роздвоєння особистості?

А її колега по політдурдому, регіоналка Інна Богословська у Шустера назвала Арсенія Яценюка «уродом».  «Вот урод» — пробубоніла вона собі під ніс, коли той виступав від центрального мікрофону.

Знала б Інна Германівна як позаочі її саму називають. Переважна більшість епітетів і характеристик — якщо не нецензурні, то дуже близькі до того. І взагалі, наскільки вони, ці безсовісні регіонали, остогидли. Як воротить від їх пихатих фізіономій, від тієї хуцпи, що вони безсоромно несуть на ток-шоу. Вже несила дивитися й слухати.

Як би хотілося прокинутися одного чудового ранку і ніколи їх більше не побачити. Хіба що в якомусь із звіринців. Ну такі вже дикуни, такі печерні. Неандертальці, шарікови, швондєри. Всі як на підбір. Один Владислав Лук'янов чого вартий. Подивишвся на нього — мимоволі згадуєш «Собаче серце».

А Інні Германівні б — мітлу та ступу. Теж відомий казковий персонаж вимальовується...

Олексій Мазур

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 8-10-2013 8:47 |  переглядів