#Майдан більше не пройде. Як в Україні обмежать акції протесту. Розслідування

Політики, які прийшли до влади на хвилі протестних настроїв, роблять все можливе для того, аби такі заходи в країні більше ніколи не повторилися.

«Таке враження, що цей парламент втратив історичну пам'ять і не зрозумів, звідки він взявся, – так прокоментував нардеп Ігор Луценко ініціативу своїх колег просунути закон про порядок проведення мирних зібрань в Україні. – Якби такий закон діяв раніше, то розгін студентів 30 листопада 2013 року, точно так само як і наступні розгони, були б легальними і законними». Йдеться про проект №3587 – Закон про гарантії свободи мирних зібрань.

«Ця тема для України стабільна, за історію незалежності в парламенті були вже 15 таких законопроектів, – розповідає правозахисник і екс-юрист Нацполіціі Михайло Каменєв. – І Венеціанська комісія вже в четвертий раз дає свої рекомендації з питань свободи мирних зібрань. Виникає питання, навіщо четвертий раз відправляти туди законопроект, якщо нам вже не раз говорили, як краще прописати цей закон».

Практика показує, що рекомендації Венеціанської комісії, отримані Україною в 2006, 2010 і 2011 роках, втім, як і останні підказки, парламент не надто бере до уваги.

Як і раніше, проекти законів про мирні зібрання рясніють численними заборонами й обмеженнями. І законопроект 3587 не став винятком.

Ініціаторами цього документа виступили 12 нардепів, серед яких більшість з БПП. І якщо на їхню законодавчу ініціативу дивитися через призму подій Революції Гідності, то створюється враження, що ті, хто прийшов до влади на хвилі масових акцій протесту, намагаються зробити все можливе, аби такі акції більше ніколи не повторилися.

Ще одна цеглина в стіні

Насамперед Венеціанська комісія визнала недемократичним положення про необхідність вказувати мету мирного зібрання в процесі отримання дозволу на його проведення. А також запропонувала викреслити спеціальну процедуру отримання дозволу на зібрання, якщо воно перекриває рух транспорту.

Місцевій владі залишено повноваження звертатися до суду для обмеження права на свободу мирних зібрань.

Крім того, європейські юристи вважають, що для отримання дозволів на масові акції необхідно створити єдине вікно, куди потрібно подавати повідомлення про запланований захід, аби була юридична визначеність, куди саме направляти прохання.

Проте існує ще низка досить спірних положень, які насторожують з точки зору сьогоднішніх реалій і політичної ситуації в країні.

Наприклад, місцевій владі залишено повноваження звертатися до суду для обмеження права на свободу мирних зібрань. Це саме те, що в 2013 році зробила Київська міськадміністрація, і те, через що її тодішній глава Олександр Попов зараз фігурує у кримінальному провадженні про розгін Майдану.

Також посилюється відповідальність за порушення порядку організації та проведення масових акцій. Зараз в Адмінкодексі передбачено або попередження, або штраф. Проект пропонує обмежитися виключно штрафом – від 170 до 425 гривень, а попередження викреслити.

Ще один важливий момент – з Адмінкодексу виключено статтю 185.2, що передбачає покарання за створення умов для проведення неправомірних масових акцій з боку посадових осіб, тобто чиновників різного рівня.

Інакше кажучи, за такого стану речей будь-який Антимайдан буде законним – жодного покарання за створення умов його проведення для представників місцевої влади або, наприклад, людей з Адміністрації президента, не передбачено. Хоча зараз за це можна отримати штраф від 340 до 1700 гривень.

Передбачається, що це питання вирішується одним із положень закону, що забороняє місцевій владі організовувати мирні зібрання. Однак у формулюванні цієї заборони і закладено подвійний сенс.

Силові підрозділи можуть на свій розсуд оголошувати, що мітинг втратив мирний характер

Звучить пункт закону так: «Не можуть бути організатором мирного зібрання державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування» (ст.4 п. 2 законопроекту).

А от «створювати умови» для проведення таких заходів чиновники можуть, оскільки покарання за це з Адмінкодексу пропонують прибрати.

Своєю чергою силові підрозділи можуть на свій розсуд оголошувати, що мітинг втратив мирний характер. Такий висновок робиться на підставі низки факторів, наприклад, якщо учасники перешкоджають затриманню осіб, які застосовують насильство. Знову-таки, у цьому ракурсі згадуємо події Майдану і отримуємо картину абсолютно немирної та протизаконної акції, а не Революції Гідності.

«Все настільки регламентується, що складно буде підготувати акцію, – резюмує глава Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець. – А якщо люди відчувають себе незахищеними і неможливо провести мирні збори, то що далі буде? Далі буде третій Майдан. Четвертий. П'ятий».

З ним згоден Ігор Луценко. «Нагадаю, що загальнонаціональне повстання в країні почалося саме після того, як було порушено свободу мирних зібрань. І вся українська революція, а також той парламент, котрий після неї з'явився, є наслідком тих перипетій, які зараз намагаються врегулювати законом 3587».

Відзначимо, що про цей законопроект згадали у досить цікавий період. За даними соцдосліджень фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, ще навесні було зафіксовано зростання протестних настроїв у суспільстві.

Опитування показало, що брати участь у протестах були готові 6%, швидше готові – 18,2%. Рік тому ці показники становили 3,9% і 14,2% відповідно.

Законопроект 3587 активно лобіює Марина Ставнійчук, екс-глава Головного управління з питань конституційно-правової модернізації АП часів Януковича.

Загальну картину того, що відбувається, доповнює терміновий ремонт водометів, на який МВС виділило 9,5 млн гривень, а також численні претензії до роботи правоохоронних органів, судів і прокуратури.

Все це дуже схоже на те, що хтось спочатку ретельно зберіг старі й такі, що потрапляють під люстрацію, кадри у вертикалі МВС, Генпрокуратури та судів. А тепер просуває спеціальний закон, за допомогою якого будь-яку акцію протесту можна оголосити неправомірною.

«Авторами законопроекту і членами робочої групи є дуже шановні люди. Невже вони не розуміють, що сьогодні вони при владі, а завтра опиняться в опозиції? І як у цій ситуації все буде розвиватися?» – дивується Волинець.

Хто кого

«Венеціанська комісія не агітує голосувати за якийсь певний проект і не стверджує, що Україні потрібен саме спеціальний закон про мирні зібрання, – пояснює експерт правозахисної коаліції «Ні поліцейській державі» Михайло Лебедь. – Це виключно питання нашої національної політики».

Сьогодні в парламенті зареєстровано загалом сім законопроектів на цю тему. Однак той факт, що на експертизу до Венеціанської комісії відправили 3587, свідчить про те, що просувати будуть саме цей документ.

Цікаво й те, що, за словами Михайла Каменєва, цей проект активно лобіює Марина Ставнійчук, екс-глава Головного управління з питань конституційно-правової модернізації АП часів Віктора Януковича.

Група нардепів розпочала роботу над низкою ініціатив, здатних захистити від зазіхань право українців на мирні зібрання.

Справедливості заради слід зазначити, що юристи ЄС аналізували й альтернативний проект авторства Ігоря Луценка, проте визнали його занадто ліберальним і не збалансованим в плані прав і обов'язків учасників мітингу та силовиків. І навряд чи у цього документа є шанс потрапити на розгляд Верховної Ради.

Проте група нардепів, не чекаючи внесення до сесійної зали проекту 3587 почала роботу над низкою ініціатив, здатних захистити від зазіхань право українців на мирні зібрання.

З урахуванням того, що досить часто поліцейські діють неправомірно, суди виносять неправосудні рішення, а над усім цим стоїть місцева влада, робота ведеться одразу в декількох напрямках.

По-перше, обмеження повноважень місцевої влади забороняти масові зібрання.

По-друге, обмеження влади поліції, зокрема повноважень затримувати учасників просто під час мітингу.

По-третє, чіткі правила для судів, в якому разі виносити рішення про заборону масових акцій.

«Законодавчий процес йде, – свідчить Ігор Луценко. – Ми намагаємося реалізовувати і позитивний, і сумний досвід. Але цей процес намагаються штучно зупинити зі своїх особистих егоїстичних міркувань окремі групи політиків, які взагалі не розуміють, що таке мирні зібрання, і ніколи не брали в них участі».

Олег Ткаченко, Національне бюро розслідувань України