Криза повноважень шостого президента України Володимира Зеленського. Вихід є!

Сьогодні, за Конституцією України – день виборів президента України.

Вже стало давно зрозумілим, що ці Конституційні приписи не будуть виконані українською владою та спеціально уповноваженими суб’єктами. При чому все це відбувається за їх  спільною мовчазною бездіяльністю.

Я далекий від того, що в Україні відсутні фахівці, що професійно могли б розробити алгоритм поведінки суб’єктів владних повноважень, що є відповідальними за призначення та проведення виборів в Україні. Алгоритм, який би відповідав би букві і духу Конституції України, і не ставив би під сумнів легітимність виконання президентом України повноважень поза межами визначеного Конституцією України п’ятирічного строку, на який його обрали громадяни України. Відсутність таких алгоритмів, свідчить або про вихолощення владних інституцій від професійної компетентності, або про страх перед постановкою таких питань перед керівництвом України. Останнє, зважаючи на зловживання владою застосуванням до своїх співгромадян статті 111 Кримінального Кодексу України(державна зрада) – є цілком обґрунтованим.

Під час війни, Україні необхідна легітимна влада, якій би довіряло суспільство та сприймало її реальною та авторитетною. Натомість не менш важливо, щоб ця влада була також легальною. Щоб її діяльність ґрунтувалася на нормі права. І ця легальність важливіша не менш назовні нашої країни чим всередині!

Відсутність легальності буде демонтувати фундамент легітимності і в очах громадян і у відносинах із міжнародними суб’єктами !

У кінці листопада минулого року, за наслідками дискусії з товаришами, які мають академічні та прикладні знання у галузі права та політології, стала очевидною картина можливості отримання ситуації, у якій повноваження президента України будуть під сумнівом легітимності, внаслідок сплину 5 річного конституційно-легального строку повноважень, на який його було обрано. Усвідомлюючи загрозу такої ситуації, можливість виникнення напруження не тільки у середині нашої держави, а і створення ореолу недовіри у наших союзників та використання  противниками, з’явилася думка звернутися до фахівців у галузі конституційного та виборчого права про започаткування діалогу та формування сценарних правових легітимних валідних рішень.

Таким чином мною була опублікована аналітична стаття на ресурсі «ЛІГА» Влада і опозиція на межі скоєння злочину — Валерій Карпунцов / ЛІГА.Блоги — LIGA .

У статті я надав не лише Конституційний аналіз і прогнози розвитку можливих сценаріїв розвитку подій задля обговорення експортним середовищем.

На жаль тільки невелика частина експертного середовища, а якщо чесно, то у кількості пальців однієї руки, звернули турботливо свою фахову увагу на цю проблему. Я не беру до уваги адептів влади, що бездумно освячують будь який інформаційний шлак, самоназиваючись фахівцями у галузі конституційного права чи лідерами громадської думки. Я маю на увазі знаних і фахово визнаних особистостей. Рівень компетентності та репутації яких не викликає сумнівів.

Я вдячний Олесю Донію, Андрію Магері, Ігорю Мосійчуку, Григорію Омельченку, Михайлу Косіву за їх аналітичні роздуми на цю тему у спектрі співпереживань за збереження повноважності владних інституцій і майбутнього України.

Натомість у суспільстві склалася дискусія виключно навколо однієї тези. А саме — легітимний Президент після 20 травня чи нелегітимний. Виключно та безальтернативно. Жодних науково-правових конституційних пропозицій чи алгоритмів розвитку подій — не лунає.

Ні від Парламенту, який мусив би прийняти постанову про оголошення виборів на 31 березня ну 2024-го року, як це зобов’язує Конституція України, незважаючи на воєнний стан чи інші перепони. Ні від Центральної Виборчої Комісії, яка зобов’язана забезпечити виборчий процес і зобов’язана була б на своєму засіданні визначитися із можливістю чи неможливістю проведення виборчих процедур, а не видавати сумнівний лист голови ЦВК. Ні Уповноважений ВРУ з прав людини, до обов’язків якого і відноситься саме захист прав людини. А право обирати і бути обраними є фундаментальним у демократичній республіканській державі. Хіба, що дискутують навколо можливого сценарію розвитку подій через рішення Конституційного Суду України. Який можливо б вказав, що на підставі 108 статті Конституції України, можна виконувати повноваження президента до безкінечності, створюючи підстави неможливості проведення виборів або просто їх не оголошуючи.

То хибна думка з багатьох причин.

По перше — ніхто не може дати гарантії, що рішення Конституційного Суду України саме полегшить ситуацію, а не навпаки, породить інші можливі сценарії роздумів і розвитку подій.

По друге — жодна посадова особа у нашій державі чи орган влади, не має права привласнювати собі додаткові повноваження чи діяти поза межами повноважень наданих законом, чи здійснювати повноваження поза межами строку передбаченого на їх виконання.

По третє — механізм вирішення питання кризи повноважень Президента України повинен відповідати і нормі і духу Конституції України та надавати впевненість як українським громадянам, у питанні легальності ситуації, так і давати сигнал назовні — усьому світу та міжнародній спільноті.

Зважаючи на відсутність позитивних сценаріїв, які могли бути б застосовані для збереження легітимності та легальності повноважень президента України, та вирішення кризи — надаю можливий сценарій розвитку подій.

Ситуація, при якій можуть наступити обставини, які обумовлюватимуть неможливість проведення тих чи інших виборів — мусять бути передбачені у діючому законодавстві України. У такій ситуації не може бути правової невизначеності, і це суттєве недопрацювання суб’єктів законодавчої ініціативи та ЦВК.

У тому числі, вирішення ситуації, коли вибори президента України не можуть бути проведені у нашій державі з об’єктивних причин — не можуть залишатися поза межами нормативного врегулювання.

Виконання повноважень Президента мусять базуватися виключно на Конституції та законах України. Будь-який громадянин України, має право роздумувати та міркувати над будь-якими питаннями, у тому числі над питаннями конституційної важливості.

Але думка жодної людини, навіть якщо вона обіймає вагому посаду у державі, не може підмінити собою Конституції України і законів України. Виключно вони повинні давати відповідь на питання здійснення посадовими особами своїх повноважень. У ситуації, коли неможливо провести жодних плебісцитів чи виборів, єдиним найвищим представницьким органом у нашій державі і надалі залишається Верховна Рада України. Український парламент зберігає і свою легітимність і легальність не зважаючи на жодні обставини непереборної сили, війни чи надзвичайних ситуацій. Так визначила Конституція України. Єдино можливий варіант торпедувати таку стійку конструкцію – зменшити склад до менше ніж 300 народних депутатів України. Але я не думаю, що вороги здатні створити таку ситуацію.

Тому тільки Український Парламент має конституційні повноваження та можливості створити процедури, які дадуть відповідь на усі питання легітимності виконання повноважень президентом України, поза межами конституційного строку на який його було обрано.

Сумнів у легітимності здійснення повноважень президента України, може виникнути після 20 травня 2024 р., бо процес їх застосування, буде знаходитися поза межами п’ятирічного строку, визначеного Конституцією України, на який президента України Володимира Зеленського було обрано.

Легітимність виконання цих повноважень може бути підтвердження виключно Законом.

Органи державної влади та їх посадові особи не мають права наділяти себе додатковими повноваженнями, окрім тих що визначені Конституцією України. Так як Президент України не належить ні до законодавчої, ні до виконавчої, ні до судової влади, а є главою держави наділеним конституційними повноваженнями, то і жодних додаткових повноважень Парламент йому не встановлює, а приймає рішення виключно із процедурних питань та питань здійснення конституційних повноважень Президентом. Таким чином необхідно зробити наступні дії.

Верховній Раді України до Виборчого кодексу України необхідно внести зміни наступного змісту.

Необхідно передбачити розділ під загальною назвою «Неможливість проведення виборів». У цьому розділі необхідно передбачити підрозділ під назвою «Неможливість проведення виборів президента України». Де визначити, що неможливість проведення виборів президента України, повинна бути встановлена на засіданні Центральної Виборчої Комісії, не менш як двома третинами від її складу. Бо безумовно, відповідно до Конституції України, виключно Центральна Виборча Комісія є конституційним органом, який відповідальний за організацію та проведення виборчого процесу. Відповідно тільки Центральна Виборча Комісія може зауважити, що саме стало на перешкоді до проведення виборів. Це стан війни, проведення безпосередньо воєнних дій, надзвичайний стан, відсутність коштів та фінансування, відсутність відповідного законодавства яке б забезпечувала можливість проведення виборчого процесу в умовах сьогодення тощо. Таке рішення Центральної Виборчої Комісії, повинно бути прийняте з часу виникнення таких обставин але не пізніше ніж за місяць до закінчення повноважень президента України. Голова Верховної Ради України, або особа, що його заміняє, невідкладно, але не пізніше ніж на 3-й день від прийняття рішення Центральною Виборчою Комісією, скликає невідкладне засідання Верховної Ради України, з питань розгляду постанови Центральної Виборчої Комісії про неможливість проведення виборів президента України. За результатами розгляду постанови Центральної Виборчої Комісії, Верховна Рада України, більшістю голосів від свого складу, приймає постанову про виконання повноважень президентом України поза межами п’ятирічного строку на який його обрано у зв’язку із неможливістю проведення виборів, що підтверджено постановою ЦВК. Строк дії даної Постанови ВРУ — 6 місяців. Також Верховна Рада України приймає постанову у якій визначає заходи, необхідні для усунення перешкод для проведення виборів президента України у строк до трьох місяців. Через 3 місяці після набуття чинності даної Постанови Верховної Ради України, парламент мусить прийняти постанову про призначення виборів президента України. У разі не усунення перешкод, дія постанови подовжується на 6 місяців одноразово. Також вживаються заходи щодо усунення перешкод до проведення виборів президента України (приймається законодавство, шо дає можливість провести вибори під час дії стану війни чи інших станів, виділяється фінансування тощо).

Рішення, прийняті на вищезазначеному засіданні Верховної Ради України з усіх питань, офіційно публікуються у спеціальному випуску парламентського друкованого офіційного видання «Голос України» та надсилаються органам виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх службовим та посадовим особам, керівникам дипломатичних представництв та відомств.

Фахівці Апарату ВРУ мають компетентний потенціал оформити вищезазначений алгоритм у рамки нормо проектувальної техніки.

Сутність представницької демократії полягає, насамперед, в опосередкованій участі громадян у прийнятті рішень державного значення через своїх представників, покликаних виступати від імені виборців, виражати та захищати інтереси всього народу. Реалізація засади відкритості роботи парламенту гарантує підтримання постійного зв’язку народних депутатів України, як повноважних представників Українського народу у Верховній Раді України, із виборцями, що створює умови для всебічного аналізу діяльності як окремих народних депутатів України, так і парламенту в цілому.

(абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п’ятої, шостої статті 75, частини четвертої статті 77 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ (справа про обрання Голови Верховної Ради України) від 11 липня 2012 року № 15-рп/2012

Забезпечення дотримання встановленої чинним законодавством України періодичності виборів Президента України має визначальне значення для функціонування демократичної держави, її республіканських засад (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2009 від 28 квітня 2009 року).

(речення друге абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 17 Закону України „Про вибори Президента України“ та Постанови Верховної Ради України „Про призначення чергових виборів Президента України“ від 12 травня 2009 року № 10-рп/2009

Конституційний Суд України вважає, що істотне значення для функціонування демократичної держави, гарантування її республіканських засад має встановлений Основним Законом України порядок формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема періодичність проведення виборів до них.

(абзац перший пункту 3 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів“ від 29 травня 2013 року № 2-рп/2013