Якщо полон, а не обмін військовополонених — це смертний вирок з тортурами для захисників Азовсталі

Мені від розуміння цих новин так пагано стає, як подумаю, що наші хлопці з Азовсталі поряд з тими рашистськими нелюдами зараз. Не міг вночі спати зовсім. Поясню чому.

Новоазовськ під контролем росіян, і вони у соцмережах навіть не приховують у своїх медіа наміри катувати та допитувати наших військовополонених.

Маляр сказала про 53 важкопоранених в Новоазовськ, а 210 в Оленівку на обмін. Щодо важкопоранених 53, які вкрай потребували медичної допомоги і стан яких погіршувався через брак ліків у мене питань немає. Зберегти життя головне і вибору тут особливого немає. Щодо 211 захисників Маріуполя, яким Зе-влада наказала скласти зброю і яких завезли в окуповану Оленівку. Угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — казав ще Бісмарк.

З 2014 року з російського полону живим повернувся аж 1 азовець...

Тому якщо полон, а не обмін військовополонених — це смертний вирок з тортурами для захисників Азовсталі. Їх закатують виблядки москальські, однозначно. Можливо, не всіх...

У Ze-команді говорять що буде обмін. Але у 2014 році з російськими генералами була домовленість Муженка про вихід з Іловайська через обіцяний путіним «зелений коридор» наших оточених підрозділів.

Але тоді підлі росіяни порушили угоду та відкрили вогонь на ураження. Відтоді я вважаю, що вірити росіянам і бачити мир в очах путіна може лише людина не сповна розуму або зрадник.

Я хочу помилятися, але мене не полишає передчуття, що азовців можуть вбити у російському полоні... Шакалам рашистським вірити не можна. Тому у полон путінським головорізам здаватися не можна. Так вже повелося з часів Степана Бандери, якщо українська людина бореться з російськими загарбниками, то вона бореться до останнього. Краще вмерти у бою разом з братами по зброї, ніж під катуваннями, знущаннями москалів-садистів.

Але у мене все ж є надія.

Зараз буквально весь світ спостерігає за цим обміном. Після перемоги України на Євробаченні і заяв тих талановитих хлопців з Калуша, герої з Азовсталі на шпальтах всіх газет світу.

До того ж наших захисників забрали Маріуполя з наглядом Червоного хреста та ООН. Відповідно до міжнародних протоколів.

Тому я як і Леся Українка у 1890 році Contra spem spero! (Без надії сподіваюсь!).

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей —

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Вадим Гладчук, фейсбук

Дата публікації: 17-05-2022 8:26 | 203226 переглядів